понедельник, 29 декабря 2014 г.

воскресенье, 21 декабря 2014 г.

За Україну


Голова Луганської ОДА, Геннадій Москаль звернувся до ЗМІ із проханням опублікувати вірша 64-річного солдата, який нині воює на сході. Цього вірша Москалеві передав сам солдат, бо зараз можливості оприлюднити його він не має.
"1 жовтня, після панахиди за 28 загиблими бійцями у Старобільську, до мене підійшов боєць одного з батальйонів і сказав, що хотів би прочитати вірша, якого нікому раніше не показував, - повідомляє голова Луганської ОДА Геннадій Москаль. - Цьому бійцю 64 роки, звати його Микола. Дуже хочеться, щоб вірш розповсюдили ЗМІ, бо сам Микола немає можливості його оприлюднити. Від себе скажу, що поки в нас є такі солдати, в сепаратистів немає жодних шансів".

Я вже давно не призивний,
Але іду я у солдати
Бо час настав такий тяжкий,
Що йду за себе воювати.
Іду за тебе генерал,
Що за бабло купив погони,
І це звання в когось украв
Ціною ницості й поклонів.
Що варті твої ордени?
Які висять на жирним тілі.
Радість, хіба для сатани
Або для псів оскаженілих.
Іду й за тебе я, начфін,
Що вчора гроші крав в солдата,
Ти раб мамони і з колін
Тебе ніколи не підняти
Іду й за тебе, липкий мент,
Що став ти мусором відразу,
Але настане той момент
Коли поборем й цю заразу.
Іду й за тебе, лікар, я,
Гнилий шнурок ти Гіппократа,
Бо хата ж крайняя твоя,
І ти не підеш рятувати.
Бо ти за 30 срібняків
Продав ту довідку мерзоті,
І з сорому ти не згорів,
І не повісився на дроті.
Іду за всіх я на війну,
Хто заховався під спідницю,
За вбитих горем матерів,
За молодую удовицю
Іду я за дітей отих,
Яких вже не обніме тато,
Бо вбив його кремлівський псих
Рукою найманця і ката.
І за «Небесну Сотню» йду,
За всіх полеглих на Донбасі,
Бо Україна тут моя
Й сидіти в хаті — не на часі.
Свернуть

понедельник, 15 декабря 2014 г.

О русских в Украине..Наши сердца разрываются от обиды

Мой дед в сорок пятом дошел до Берлина,
Отец мой с Урала, и русская – мать.
Рожден я в Союзе. И вдруг – Украина!
И нужно учиться ее понимать....
Всё было другим – потому интересным,
Мне слог – и порядок здесь был незнаком.
Слова изучал я по сказкам и песням,
И мова мне стала вторым языком.
Поля колосились – и житом, и рожью,
Над ними, как прапор, цвела синева.
Мне пели Полтава, Донецк, Запорожье,
И Львов, и Хмельницкий дарили слова.
Хохлы с москалями тут жили едино –
Такой нам порядок был Господом дан.
И стало однажды, что в смуты годину
Мы против бандита пошли на Майдан.
Мы жгли и ломали, а после – чинили,
Мы стали с колен подниматься как раз…
Но вдруг нас и предали, и очернили –
Назвали фашисты фашистами нас!
И взяв эту ложь оправданием странным,
Россия – мой корень, опора и дух –
Не дав зарастить нам кровавые раны
Предательски в спину ударила вдруг,
Кусок отрывая – без анастезии!
И вот, презирая изменников рать,
Я, русский по крови – я против России,
Что хочет краину мою разорвать!
Меня называют фашистом с экрана,
И я – за Россию быть должен, скажи?
Я против – не русских, но против ТИРАНА,
Речей его сладких и мерзостной лжи!
За то, что хотели свободы и правды,
Мы стали врагами России? Ну вот,
Надеюсь, теперь вы действительно рады:
Я – русобандера, мутант-патриот!
Зашлите нам клоунов новую стаю –
Оправдывать нужно кровавый навет!
Я ТРИДЦАТЬ ТРИ года по-русски читаю,
И только «спасибі!» я слышал в ответ,
Но вам-то виднее, что русский в опале,
Что Пушкина сборники жгут на костре.
Вот только не мы на Россию напали:
Россия свинью подложила сестре!
Но каждый из тех, кто заваривал кашу –
Скорей закатайте обратно губу,
И вон с Украины! А «вежливость» вашу
Засуньте себе вместе с газом в трубу.
Ах, карлик, ты думал, получишь на блюдце
Козачий наш край в этой подлой борьбе?
Но русские – русские, знай, не сдаются.
И мы не сдадим Украину тебе!

среда, 10 декабря 2014 г.

пятница, 5 декабря 2014 г.

Конкурс

 ...НЕ БУТИ ПАТРІОТОМ УКРАЇНИ!  У ШКОЛІ  УКРАЇНИ... МОЖЛИВО ЦЕ????

А ДІТИ ТИХЕНЬКО СПІВАЛИ ГІМН, І СЛОВА ПРО УКРАЇНУ ШИРИЛИСЯ ... А ДЕЯКІ З ХЛОПЦІВ РУКИ ПРИКЛАЛИ ДО СЕРЦЯ! СЛАВА УКРАЇНІ!